Тема 1. Підпрограми. Процедури без параметрів

Підпрограми

Часто, працюючи над програмою, програміст помічає, що деяка послідовність команд, зустрічається в різних частинах програми декілька разів. Можна запобігти дублюванню коду в програмі. Для цього потрібно оформити команди, які зустрічаються декілька разів як підпрограму і замінити команди, оформлені як підпрограма командою виклику підпрограми.

Важливим принципом програмування є принцип модульності. В модульній програмі окремі її частини, призначені для розв’язування часткових задач, організовані в підпрограми.

Підпрограмою називається самостійний фрагмент програми, який має ім’я та оформлений певним чином.

Модульний принцип організації програм має дві великі переваги :

1.             один і той же фрагмент можна використовувати багаторазово в різних програмах, не набираючи текст наново;

2.             програми краще писати невеликими частинами.

В мові Паскаль модульність забезпечується використанням підпрограм – процедур, підпрограм – функцій і модулів.

По структурі процедура і функція аналогічні самій програмі: є заголовок, може бути присутній один із розділів опису, який передбачений в основній програмі, і тіло процедури, яке являє собою сукупність операторів, закріплених в операторні дужки begin-end, а в кінці ставиться крапка з комою.

Як видно із синтаксичних діаграм, розрізняють процедури з параметром і без параметрів (це ті, де відсутній список формальних параметрів). Виклик процедури здійснюється шляхом вказування імені процедури і списку фактичних параметрів.

Процедури без параметрів

Процедура вводиться у використання (визначається) за допомогою опису процедури в розділі процедур і функцій програми:<заголовок процедури>;<блок>;

Заголовок процедури починається із службового слова procedure, містить ім’я процедури.

Для активізації процедури (тобто для виконання фрагменту програми, оголошеного процедурою) в потрібному місці програми служить оператор процедури:

<ім'я процедури>;

Різні особливості опису процедур і способи їх використання будемо розглядати на прикладі такої задачі.

Задача: по заданих дійсних значеннях x і y обчислити u=max(x+y,x*y), v=max(0.5,u).

запишемо цю програму в такому вигляді:

program MAX2;

var x, y, u, v, a, b, s: real;

begin read (x, y);

a: = x + y; b: = x*y;

if a > b then s: = a else s: = b;

u: = s;

a: = 0.5; b: = u;

if a > b then s: = a else s: = b;

v: = s;

writeln (‘u=’, u, ‘v=’, v)

end.

Тут  два умовні оператори співпадають. Щоб не записувати цей оператор два рази, оголосимо його процедурою з ім’ям MAXPR:

program MAX3;

var x, y, u, v, a, b, s: real;

procedure MAXPR;

begin if a > b then s: = a else s: = b end;

begin read (x, y);

a: = x + y; b: = x*y;

MAXPR;

u: = s;

a: = 0.5; b: = u;

MAXPR;

v: = s;

writeln (‘u=’, u, ‘v=’, v)

end.

Приклад. Скласти програму з використанням процедур без параметрів: порахувати суму елементів матриці розміру 3´4, що містить дійсні елементи.

program PR2;

const m =3; n = 4;

var  i, j: integer;a:array[1..3,1..4] of real; s:real;

procedure Vvid;

 begin

           for i: = 1 to 3 do

             for j: = 1 to 4 do

                 read(a[i, j]);

 end;

procedure SUM;

 begin s: =0;

    for i: = 1 to 3 do      

        for j: = 1 to 4 do

           s: = s + a[i, j];

 end;

begin  

               Vvid;

      SUM;

      writeln (‘s=’, s);

end.

Підручник : ст. 201-203.

Д./з.

1. Ввести ціле число x. Обчислити u = min(x,x²), v = min(0.2,u).

2. Порахувати суму і кількість додатніх елементів кожного з трьох векторів, які складаються з n дійсних елементів.